Розділ «Частина 2 Мораль»

— Палітурки книг… вони усі сірі. Ти не бачиш?

Лада похитала головою.

— Ханно, ти добре почуваєшся?

Я стенула плечима. Чомусь почувалась неприємно.

— Не знаю.

— Може, сходи до котрогось з вчителів медицини? До Ільяса?

— Не варто, — похитала я головою.

Лада погладила мене по спині.

— Ти просто дуже втомлена.

Я кивнула. Напевне, я дійсно дуже втомлена.

Наступного дня палітурки книг знову стали різнокольоровими: бурими, коричневими, чорними, білими.

Але десь за місяць я зрозуміла, що мої блакитні очі в дзеркалі іноді здаються мені сірими.

Я нікому про це не сказала.

У Сколісі не було канікул, розпорядок ніколи не змінювався. Хіба що влітку: коли ми з вчителями плавання залишали стіни школи і йшли до озера, що знаходилось неподалік. Це були найкращі дні мого життя в школі. Ми наче оживали — веселились, раділи, що покинули Сколіс бодай на кілька годин.

Але з часом і ця радість приїлась.

Я запам’ятала слова Купави, яка мало не щомісяця мала нового кавалера, що здавалось мені просто дурістю:

— Я не відчуваю, що жива, коли все стає нудним і звичним. А легкі романи — це єдина зміна, яку ми можемо собі дозволити в цих стінах. Кожен новий хлопець дарує якісь нові відчуття, хай навіть я його не люблю. А дехто дарує навіть пристрасть. Не подумай нічого, мені подобається твій Адам, але ви не виглядаєте ні закоханими, ні особливо щасливими після стількох років. Може, варто щось змінити?

Я не думала, що змінюватиму щось просто, «аби було». Я не бачила когось кращого за Адама в цих сірих стінах.

Проте слова Купави засіли мені в голові.

Не знаю, з ким там зустрічалась Ламія до школи, але на другому році навчання вона несподівано зійшлась зі Світиком, а Вишена кількома місяцями пізніше почала зустрічатись із Тихославом. Я б радше могла уявити, якби все було навпаки, і весела Вишена зустрічалась би з активним Світиком, а Ламія разом би мовчала з Тихославом, але, напевне, моя логіка не була завжди правильною, бо обидві пари здавались цілком щасливими. Хоч Вишена, я знала, більше любила Адама, а не свого хлопця.