Розділ «Частина 2 Мораль»

Я поглянула на нього. Адам вдав, що розглядає вікна, повз які ми проходили.

Він хоче мене поцілувати?

Якщо це так, то я не знала, чи хотіла б цього.

Але я була б не я, якби розвіяла його страхи:

— Аби дізнатись це, йому довелось би ризикнути.

Хоч, чесно кажучи, романтика в стінах Сколісу не викликала в мене ентузіазму. Мені видавалось, що усе світле і чисте тут просто відмирає. Залишається хіба шукати ніжності. Та хіба може прорости ніжність у людях, яких раз за разом кидають у болото?

Я пригадала тих двох дурнів, які зійшлися один з одним, а тепер ніколи не побачать свою дитину і зустрінуться хіба в шахтах, де сонця ще менше, аніж тут.

Його там немає взагалі. А тут його убивають.

Маїна знову поставила мене в пару з Даною — і я знала, що то було останнє заняття, коли та була в ролі помічниці директорки. Те саме стосувалось і Уласа. Завтра вони мали відбути до Дарвенхарду, аби продовжити навчання там, тоді як до Сколісу надішлють інших учнів.

Не знаю, чому директорка вирішила знову нас випробувати, але я ледь стрималась, аби не відступити, коли Дана встала переді мною. Так, я трохи підучилася за ті два місяці, які минули з нашого попереднього «парного бою», але мені годі було й рівнятися до майстерності учениці Дарвенхарду. Особливо мене лякало те, що відтоді вона не зачіпала мене в коридорах, не ображала на заняттях. Узагалі на мене не дивилась. Навіть ні до кого особливо не чіплялась. Знаючи Дану, я усвідомлювала — щось насувається. Біда.

Нащо Маїна знову поставила нас одну проти одної?

Я цього не знала.

Я завдала першого удару.

Дана перехопила мою руку і, кинувши мене на підлогу, наступила на вивернуте передпліччя ногою. Без жодних слів. Холодно, ненависно.

Хрусь! Дана відійшла. Вона домоглась свого — наш поєдинок тривав всього кілька секунд, але я була точно не переможцем.

Я ще в житті так не кричала. Вона зламала мені руку.

Розділ 6

Виконувати накази вчителів.

Не вступати у стосунки з представниками іншої статі.

Не покидати стін школи.