Розділ «Вибрані твори»

Ципльонок тоже хоче жить.

І не хоче такого геройства комісар Вольський (він — витриманий, казав червоноармієць Каптєєв).

І ципльонок Макс бере свого клумка і йде геть від Вівді — це патологія. Так. Вівдя. Мар'яна. Доктор Фальк. Пшибишевщина[631]. А ще, пам'ятаєте — «Без догмата»[632] Г. Сенкевича. І там в інтелігентів дві душі: одна сіра, друга синя. І не можуть працювати. Прийшла червінькова революція — причепились.

І от ідуть (с. 62):

Юрко, Остап — люди однакові, люди різні (проходили дні — холодні і теплі, близькі, далекі... Люде однакові, люде різні).

І дивується Остап (с. 65):

А от тобі й революція: і не видно її, і видно її, як ота благодать з неба: щось, десь, а в руки не візьмеш, мов їжак вислизне.

І правда: всефедеративне (у другому виданні — всесоюзне) міщанство в бур'янах дубовий молодняк виростає.

З одного боку, «ми не раби», а з другого, «революція наша, а слова не наші» (с. 62) — дивується Наталка й бігає до Юрка питати (вона ж до ком'ячейки ходить):

«Товаришу, Юрко! Що це таке — емісія? А потім: що це таке — девальвація?» (с. 63).

І Остап сумує також:

Так, як почнеш шукати правди, то, гляди, й залізеш у кривду. А чоловік я темний, хоч і пролетаріат (от — пролетаріят не темний, — ми від себе). Ну, а Наталка хай ходить до вас, я нічого не імію. Лиш би не в шалапути, не люблю я їх, по-свинячому шукають правди, — богородиць нароблють — одна розпуста.

От і до іншої теми: що кажуть — еротика.

І прийшла неділя. Наталка сказала.

Ходімте над берег Торці.

(Остап пішов до фабрзавкому).

Юрко:

— Ходімте!

Сказав просто, було не просто (с. 70).

А Наталці було просто (і Остап, — аби не в шалапути): «у мене ще не було дітей» (с. 75).