Розділ «Вибрані твори»

14. Кожний хай робить по своїй добрій волі: хто зробив усе по своїй силі і дав усе по своїй змозі — той сквитався з усіма.

15. Про ці справи вже говорилося, але небагато втямили їх: мир на землі людям від доброї волі.

16. Не питають-бо тепер батьки себе, навіщо годують дітей своїх, хоч діти виростуть і підуть геть.

17. І не питають діти, навіщо годують старих, хоч від ізсохлих рук їхніх немає вже зиску нікому.

18. І не покинуть добрі люди хорого та інваліда, бо нема закону між людей вмирати через хоробу чи каліцтво, але треба їх лікувати і дати притулок до кінця днів їхніх.

19. Подивіться на бджіл і побачите, що вони нищать тільки трутнів, бо нема місця неробам зловмисним серед трудящих.

20. І коли когось винуватимуть, що він не робить того, що може, або вимагає більше, ніж треба, скличте всіх повнолітніх чоловіків і досвідчених жінок і розгляньте справу по розуму й совісті.

21. І запитайте винного, чому він так чинить.

22. І коли він не коїть лиха — лишіть його з миром, але дайте йому тільки найпотрібніше.

23. Але коли він зловживає працею громади й хоче жити неробою, маючи скількись снаги, — проженіть його від себе і не давайте йому повернутися.

24. Сказано-бо єсть: хай будуть нероби десь-інде, нема їм місця в єдиній сім'ї трудящих».

25. І сказали Прийдешньому селяни: «Ми бачимо, як буде, що всі робитимуть, і заповідь чуємо: хто може, той мусить працювати.

26. Але один буде надмірно працювати, а другий схоче більше їсти й краще вдягатися, в одного буде сорочка, другому кортітиме мати дві свитині. Як робитимемо ми тоді?»

27. І відповів Прийдешній: «Горе вам, маловірні! Не уявляєте-бо, що з Часом не буде нерівенства між людьми».

28. І сказав їм притчу про спільний казан:

29. «Взялися люди гуртом обробляти поле і пішли на роботу.

30. І наварили їм жінки кулішу і принесли у великому казані.

31. І взяв один робітник ложку, наївся досхочу і ліг відпочити.

32. І другий узяв ложку і їв із жадобою, озираючись на інших, щоб не з'їли більше від нього, а окрайці хліба збирав і ховав у кишеню.

33. І не спочив він, бо захорів на шлунок, і не міг працювати врівні з усіма.