Розділ «Вибрані твори»

34. І сказали жінки: „Нащо квапився ти їсти й переситив себе, коли однаково на всіх вистачить і сьогодні, і завтра? І нащо ховав окрайці, коли вночі ми напечемо свіжого хліба?“

35. І був третій серед них, що намагався зробити більше від усіх і працював понад силу.

36. І вночі била його гарячка, а на ранок не міг він стати до роботи разом із товаришами.

37. І сказали йому: „Ти не кращий від того, що об'ївся кулішу. Є міра для потреби і є міра для праці, і є зайвина в спільному казані“.

38. Істинно-бо кажу вам: єдина заповідь Часу — з кожного по силі і не більше, і кожному по потребі і не менше».

39. І знов запитали Прийдешнього селяни: «Гаразд, хай кожному було по потребі, але в нашому селі не виробляється всього, чого нам потрібно.

40. Нам потрібні одежа й залізні машини та інші речі, що виробляються тільки у місті».

41. Тоді він спитав їх: «А хіба ви споживаєте увесь хліб, що збираєте на своїх ланах, і все масло, що дає ваша худоба?»

42. Відповіли селяни: «Ні, ми щороку продаємо кількасот лантухів збіжжя й кількадесят пудів масла й чимало чого іншого».

43. Тоді він сказав їм: «Отож, ви напишіть отим у місті — наше село може постачити стільки-о збіжжя й стільки-о масла та іншини, але нам потрібно мати ось те й те. Давайте навзамін.

44. І ті в місті спроможуться дати вам усе, чого вам треба, бо бачитимуть, що й ви робите по своїх силах.

45. І будуть у країні спеціяльні люди, що візьмуть на облік усі людські потреби й розподілятимуть усе між усіма, щоб не було незавдоволених і всі славили життя.

46. І візьмуть ті дорученці на облік людську силу й скажуть, кому скільки і якої праці припадає.

47. І буде тої праці на кожного менше, ніж тепер, бо не буде нероб і не буде посередників, що тільки плутаються між трудящих, мов ті трутні у вулику.

48. І в той час прийде до вас на село багато чоловіків і жінок, що не схочуть далі жити у місті.

49. Дехто з дурними балачками, дехто з щирим бажанням працювати разом із вами.

50. І багато з вас піде до міста шукати праці, бо в спільній праці на ланах звільниться багато робочої сили.

51. Але хай спробують кожного по ділах його і кожного приставлять, до чого він здатний.

52. І судіть кожного не по словах його, але по роботі. Хай-бо робить, що хоче, але для громади — що може.

53. Кожний-бо має вкласти в спільну працю свою частку, а потім, мов та бджола взимку, може ласувати медом з будь-якої сотинки».