Розділ «Вибрані твори»

19. Коли матиме він лихе серце — він спробує втекти, — але чи далеко піде? Та й куди ж бо він піде, коли скрізь лунатиме Час?

20. Але коли з розумом буде і збагне неминуче — він одчинить браму й усі двері в маєтку своїм.

21. І скаже челядникам своїм: „Ідіть, у мене немає більше прислужників, я не наймаю і не даю платні, бо не маю з чого й для чого.

22. Хто хоче лишатися — хай лишається, і хто хоче піти геть — хай іде, віднині маєток цей громадський і я такий робітник, як і всі“.

23. І має він робити так, як уміє і може, бо нема місця неробам у громаді.

24. Але горе йому, коли він пишатиметься й крутитиме носом, бо останній з його колишніх челядників буде йому рівний».

25. І здивувалися селяни: «Ти оповідаєш хороше, але чи є право в нас так чинити?»

26. І відрік голосно: «Горе вам, слабодухі! Горе вам, неймовіри! Щастя біля вас, і ви не берете його».

27. І проказав їм притчу про виноградаря:

28. «Був один бідар, що працював у винограднику багатиря, лихої й немилосердної людини.

29. І багатир той знущався з свого наймита, лаяв щоразу ледарем, дармоїдом і наказував іншим наймитам бити його, хоч працював той надміру, вставав удосвіта і лягав опівночі.

30. Але терпів мовчки бідар, приймаючи муки, і думав у душі своїй: як житиму, коли хазяїн не дозволить працювати у винограднику свому? Де зароблю на свій прожиток?

31. Але прийшов інший, свідоміший, робітник і сказав йому, що виноградник не належить тільки багатиреві.

32. І що він, робітник, має на виноградник таке ж право, як і багатир, а саме: працювати й користати з плодів своєї праці.

33. Сказано-бо єсть: хто працює, той їсть із плодів праці своєї, і хто не працює, той не повинен споживати з плодів праці чужої.

34. І зрадів бідар, і почав пробувати винограду, чого не наважувався робити доти.

35. Але увійшов до саду багатир, побачив і скрикнув люто: „Негіднику! Хто дозволив тобі брати грона з винограднику мого?“

36. Бідар відповів йому: „Де виноградник твій? Чи не маємо ми рівні права на нього? Та й то, коли б ти приклав силу рук твоїх до нього. Чому не можу я зірвати грона й мати насолоду з нього, коли він виріс під моїм невсипущим доглядом?“

37. І розлютувався багатир на наймита свого, і гукнув на челядники свої: „Січіть цього нахабу безглуздого, доки стане непритомний. Відлийте водою і знов січіть, щоб у муках спокутав неповагу свою до моєї власности“.

38. Але увірвався терпець у слухняного досі наймита, і не став чекати він на свої тортури.