TextBook Вони зайшли до крамниці, і двері за ними зачинилися.
— Та де ти там?
— Тут.
— Пах! Пах! Пах! Пах!
А з крамнички вийшла сама лише Крихітка.
— Таксі!
— Куди вам?
— Аж до тієї вежі, — сказала я.
До вежі з неоновим товстуном, що всміхається своєму щастю.
— Відпустіть мене, — просив він, чоловік без пальта й у роздертому піджаку.
— Зараз відпустимо, — безрадісно всміхнувся Дикий Пес зі шматком полірованого скла замість випаленого порохом ока. — Ходімо.
І він підштовхнув чоловіка до краю даху.
А навколо горіло місто. А на самій вежі товстун пив пиво. Довго. Уже другий рік поспіль.
І звідусіль було чутно звуки. Місто співало. Місто реготало. Місто кричало:
— Привіт! — і не відало, що діється там, у темряві його неба.
Дикий Пес підштовхнув людину до краю даху, а його приятель запалив, і червоне світло запальнички освітило його виголене, мов кам’яні брижі, лице.
Запалив і випустив дим:
— То як?
— Я можу підписати чек.
— Можеш, — сказав Дикий Пес. — А можеш і не підписувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина дев’ята Крихітка і дикі пси — II“ на сторінці 4. Приємного читання.