TextBook І вже за годину клан торговців порошком «ко» отримав чотири картонних коробки, з яких юшила кров, і в яких Пси повернули їм розрубаного на шматки посланця.
— Переговорів не буде, — вирішив глава клану. — Вони самі обрали смерть.
Він направив до Псів вісім машин зі своїми людьми. Вісім машин Стрільців.
Дві машини з Псами чекали на них там, де було призначено зустріч.
Усього дві машини Диких-Предиких Псів.
— Добре, що їх багато, — сказав Дикий Пес.
— Так, — погодився інший і пересмикнув затвор автомата. — Буде чим побавитися.
Сліпуче світло фар восьми автомобілів зі Стрільцями.
Пси чекали, доки Стрільцям остогидне ховатись, і вони, нарешті, вийдуть.
І вони вийшли.
Точніше, один із них.
— Хто це? — мружачись і намагаючись роздивитися силует.
— Мабуть, хтось із білим прапором, — гидливо скривився Пес.
— Ні-і, — сказала я. — Це — Крихітка. Чекали? Здається, ні.
Пах! Пах!
Двоє Псів ішли за Редактором, але той їх не бачив. Руки в кишенях, капелюхи насунуті на очі.
Осінній дощ. Осіннє Ранкове місто. Машини. Люди. Листя на бруківці, принесене з далекого парку.
Вони не просто йшли, вони збиралися його вбити.
А він, стомлений зранку, ступав роздумуючи про щось таке ж тьмяне, як і ранок, що зайнявся. До роботи. До філіжанки кави. Поки з першим ковтком не почався стрімкий, заповнений дзвінками і поспіхом день.
Він повернув до метро й засунув пластик картки в щілину турнікету.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина дев’ята Крихітка і дикі пси — II“ на сторінці 2. Приємного читання.