Розділ «Частина дев’ята Крихітка і дикі пси — II»

— На жаль.

— Ми поки тільки просимо.

Вітчим посміхнувся й пильно глянув йому у вічі. І не витримавши цього погляду, Дикий Пес кинувся на нього. З гарчанням, ощирившись та цілячись у горло.

Вітчим навіть не поворухнувся.

Навіщо?

Адже з-за його спини вискочили дві безликі тварини, перехопили Дикого Пса і миттю розірвали його навпіл.

Вітчим торкнувся до похилих плечей тварин і зупинив їх:

— Я гадаю, що…

Пси мовчали. Ніхто не дивився на нього.

— Я бачу, ви все зрозуміли правильно.

І Вітчим пішов до виходу, поманивши безликих тварин тільки після того, як зайшов у ліфт.

— Униз.

Водій відчинив дверцята, і він сів на заднє сидіння свого сорокаметрового авта.

— Їдьмо.

Машина рушила з місця. А за мить від протилежного тротуару слідом за нею рушила сорокаметрова машина Мачухи, з мерцем за кермом.

Розділ 4

— Ми помремо, — сказав Дикий Пес.

— Так, — сказали йому.

— І це скоро станеться?

— Схоже.