Розділ «Частина п’ята Крихітка і мисливці раз»

Я повісила на дзеркальце кулю, серденько і порцелянове крильце янгола. Додавши кілька шипів, я поклала на заднє сидіння кулеметні стрічки. Прикрасивши верхівку антени малюсінькою трояндочкою, я перебрала двигун і перетворила його коней на первісних бізонів.

Мені закортіло, і я обтягла м’якою шкірою всі прилади біля керма, щоб не знати, з якою швидкістю їдеш, скільки проїхала і чи є ще бензин. Викинувши ключ у вікно, я навчила Машинку впізнавати мене без нього.

— Ти створила страховисько, — сказав Автомат.

— Як на мене, вона мила.

— Вона живиться м’ясом.

І він мав рацію, адже коли я написала на борті «Крихітка», то витончені вензельки літер переплелися із глибоким слідом від пазурів.

— Готово.

— Буди.

Вона прокинулась і поглянула на мене байдужими до почуттів фарами.

— Нормально, — сказала Машинка й попросила мене: — Покажи.

Я піднесла блискучий ковпак.

Вона зазирнула всередину й сказала ще раз:

— Нормально.

А я збагнула, що тепер її ім’я пишеться через чотирнадцять «ш».

— Моя машина живиться плоттю. Агов, мисливці, я починаю. Ловіть мене.

І покрутивши ручкою приймача, знайшла ту саму пісню, якої співав Музичний Автомат, тоді піднялася до рівня землі та виїхала на вулицю.

Розділ 6

Але був серед мисливців той, хто так і не зміг прокинутися.

Він благав його:

— Нехай цей сон скінчиться, і я розповім тобі все. Усе, що…