— Як дочку.
— Татусю, а що ти мені принесеш?
— Я? Ну, не знаю. А що ти хочеш?
— Собаку.
— Авжеж, — казала мама. — Якщо дівчинці потрібне цуценя…
Вони будили мене зранку лагідними словами, вони купали мене, вони старанно відпрацьовували свою зарплатню, ми були зразковою родиною — тихий татусь, дочка й мати, що любила їх обох…
Потім повернулася до Вітчима:
— Знаєш, хто знову ходить до нашого дому?
— Мсьє И-И.
— Так, — обіймаючи усміхнену Мачуху за стан. — Він знову навчатиме тебе.
Я відвідувала своїх батьків, і ми проводили вихідні вкупці.
Я милувалася хазяйновитим Татусем, я милувалася тим, як Мама готує їжу. Ми сідали разом до одного столу.
Але коли мені виповнилося п’ятнадцять, я сказала:
— Я нікому не потрібна, — і додала, — мені теж ніхто не потрібен.
Я знайшла нових янголів і розпочала нове життя. За цей час рахунок вітчима перетворився в «нуль, крапка, нуль-нуль», а татуся і маму я не бачила майже рік.
Кепсько. Я знала, що вчинила, як погана дівчинка, але тепер їхала до них і хотіла, щоб вони зраділи мені.
Розділ 2
Чи можна сплутати гамівну сорочку з плащем? Чи можна сплутати ковдру, накинуту на плечі, зі шкіряною курткою?
— Татусю, — сказала я. — там біля будинку таксист. Ти зміг би заплатити йому?
— …
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Крихітка і сто кам’яних воїнів“ на сторінці 4. Приємного читання.