TextBook — Здрастуй, Бу-у, здрастуй ліфт, здрастуйте двері.
Я знову була в будинку вітчима, тільки на цей раз із Вовком.
Адже треба було лише дістатися комп’ютера і дізнатися про тих, хто тепер воює зі мною.
А кам’яних воїнів стало вісім, і Вовкові кулі відлітали від них. Але Вовк не хотів іти, хоч я й гукала йому:
— Ходімо!
Здається, «жив, убивав та був убитий» стало його долею.
Він жив, убиваючи так, ніби сам хотів бути вбитим.
— Ходімо!!!
Він не міг убити Воїнів, але він стріляв по них, не зважаючи на те, що шість кам’яних куль уже летіли в нього.
— Це погано! Я не хочу! Це погана гра! Ні!!! Я не хочу!!!
Ми вийшли з цвинтаря, і Вовк мовив:
— Вибач.
— Усе гаразд, — сказала я.
— Хочеш, я відведу тебе до Пса?
— Авжеж! — Я зраділа.
Пес! Боже, вони всі повернулися до мене!
Пес! Пес!!! Пее-е-е-с!!! Пе…
Він лежав увесь загіпсований, і в його палаті пахло безсиллям.
— Бувай, — сказав Вовк, зупиняючись біля дверей лікарні.
— Не зайдеш? — питала я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Крихітка і сто кам’яних воїнів“ на сторінці 25. Приємного читання.