Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

— Заходьте четверо. Все, на сьогодні прийом закінчено. У нас буде п’ятихвилинка. І не роптать!

Черга зовсім не ремствує. Звикла.

Між тим вітром заносить у хвіртку й гумористичну душу, аж вона не може прийти до себе. За покусаними шашелем дошками оглядається.

Зразу видно, що це — провінція того світу. Вічним не пахне. Конторські стіни клали, видно, шабашники. Архангельська комісія на чолі з підстаркуватим Серафимом сидить за облізлим столом, списаним вздовж і впоперек словами і фразами, найдрукованіша з яких звучить зовсім приземлено: «Гаврило — дурило». А навскоси резолюція: «Сам дурак!».

Серафим піднімає очі на прибулих:

— Чия перша?

— Я була столяровою…

— Тебе не питають. Федю, ти знов спиш?

— Винуватий, зараз. Де ж вона у списках? Ага, є. Характеристика: сумлінна, роботяща, діти роботящі, а під ворітьми нашими казала, що і далі столярувала б. Ворота, бачте, їй не сподобалися. А кому вони подобаються, як вони ще до початку світу роблені? До всього з раю у нас скільки вже заявок на ремонтні роботи. І в пеклі чортенята вічно ратиці ламають…

— Святий Петро знають?

— Тричі подавав йому доповідні, ну, він тричі обіцяв розібраться… А, знаємо, обіцяного три роки ждуть. Так я пропоную: оцю душу — в райпеклоремтрест. Можна й бригадиром. Там же ми бригадира в казан перевели, бо халтурив безбожно…

— Кладу резолюцію. Заперечення є? Нема. Одноголосно. Чия далі?

— Інтересна, скажу вам, душа. Нічого хорошого. І нічого поганого. Ніяка, коротко кажучи.

— Так не буває. А в папочці що там? Характеристика? Чи клопотання принесла яке?

— Е, це чистісінькі папірці. Анонімництвом трішечки займався, то, видно, звичка лишається.

— Годиться. Пропоную цю душечку — в рай.

— Та ми ж усіх традиційно в пекло!

— А ніяку — в рай. Бо там уже зажиріли. Нічого не бояться. А ця їх полоскоче. Та й треба, як наголошував шеф, бути в курсі…

— Тоді я перший вас підтримую!

— Спробував би інакше. А це чия, наче з хреста знята?