— «За-ко-хав-ся…» (скептично так. Потім замислено тре чоло, збираючись з думками, і враз сміється грудним сміхом):
— А-а… Русява бестіє!!.
4
ОЛЬГА хоче вийти й на дверях стикається з якоюсь людиною…
…Тихенько відхиливши двері, людина ввійшла і стала, озираючись позад себе, ледве тримаючись на ногах. В лахмітті — рештках колись військової одежі, — заросла, бліда. Дивиться великими настороженими очима, тримаючи руку під лахміттям на перев’язі і притиснувши її другою рукою до грудей… Молода ще — років 35–36, кремезної будови, але зігнута великими стражданнями… Шепоче устами, а ще більше питає великими від сторожкого напруження очима:
— Це… тут лікарня?.. так?..
ОЛЬГА дивиться пильно і враз несамовито кричить, гукаючи:
— Катре!!. КАТРЕ!!.
А ГІСТЬ так само несамовито, але приглушено, вражений:
— О-ль-га?!?…
5
Вбігає КАТРЯ в лікарському своєму халаті, ОЛЬГА хапає її за руку — «Цсс!»:
— Катре, ти ж глянь!!.
Катря мало не зомліла… А тоді кинулась на шию:
— Максиме!!. Ох, Боже мій!..
ОЛЬГА:
— Так… Це твій комбриґ… Здоров, Максиме!..
МАКСИМ застогнав…
ОБИДВІ злякано, стурбовано:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ДРУГА“ на сторінці 10. Приємного читання.
TextBook