ДОЛМЕТЧЕР гордо:
— З пошани… до Вас… Я маю респект… Дістав наказ від Пана Коменданта… Ну, словом, моя кар’єра тепер залежить від Вас, пані… а може й більше… Отже — мене прислав Гер Матіс дещо вияснити… Власне, перепросити і дещо вияснити…
ОЛЬГА іронично:
— Так як же ж, власно кажучи, що перше? — перепросити, а потім вияснити? Чи перше вияснити, а потім уже перепросити, в залежності…
ДОЛМЕТЧЕР зайорзав розгублено:
— Власне… і не вияснити, а лише устійнити…
— А тоді вже перепросити?..
— Ах… Боже мій!.. Я сам — дуже перепрошую… (майже благально) — я певен… Але я виконую наказ, пані… е…
— «Баронесо» — підказала ОЛЬГА.
— Так!.. Отже, дозвольте?
— Ну, що ж… Будь ласка…
ДОЛМЕТЧЕР відсапнув і якнайповажнішим тоном:
— Ви сказали, що… Ви сказали, що Ваша мати баронеса… Баронеса фон Урбан!..
— А-а… (посміхнулась Ольга)… Так!..
— Значить правда?.. (аж скинувся ДОЛМЕТЧЕР, невідомо з чого зрадівши).
— Так, я дійсно сказала, що моя мати — баронеса фон УРБАН.
З ДОЛМЕТЧЕРОМ сталась дивна зміна, він заговорив жваво, запобігливо, підхлібно:
— Ну, от… Знаменито!.. Це знаменито… Я, знаєте, три дні добивався сюди… Але вас нікого не було, а спитати — ніхто Вас не знає тут ніби, всі люди нічогісінько не можуть сказати… (ОЛЬГА посміхається)… Та й наказ: «бачити Вас особисто»!.. Той Матіс, перепрошую, Пан Комендант, просто здурів… Він і так скажений, а тут ще видно той… закохався… (зніяковівши)… Перепрошую, але він просто звар’ював!.. (ще більше зніяковів, глянув на Ольгу) — Так… Маєте… велике щастя, Пані… (і встав, рапортуючи):
— Мельдую слухняно!.. Гер Матіс дуже перепрошував в такім разі і просив дозволу прийти й перепросити Вас особисто… Скажіть, коли?
ОЛЬГА іронично:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ДРУГА“ на сторінці 7. Приємного читання.
TextBook