— Спокійно, Катре… дитя моє… (намацує очима стілець, тяжко сідає) — Встигнем… Довше терпів… фу-у-у… (зідхнув, сівши) — дайте мені води… напитись…
КАТРЯ наливає з чайника воду, подає… Сплескує руками, дивлячись як Максим п’є, захлинаючись і розхлюпуючи від жадоби воду… Дивиться і аж крізь сльози з безмежним жалем:
— Боже-Боже… Що з тобою сталося… Та ти ж був, як дуб!..
— Я й тепер, як дуб, Катрусь!.. — посміхнувся, насупив брови.
КАТРЯ:
— Але звідки?!?… Як?!.. Ти ж… ти ж комбриґ танкової…
МАКСИМ, озирнувшись тривожно:
— Я втік з табору полонених, мала… І… підстрелили от…
ОЛЬГА:
— Тебе — взято — в полон??!.
МАКСИМ гмикнув призирливо:
— В полон?.. Гм… У Гітлера ще не було тієї сили, щоб мою бриґаду й її командира взяла живим в полон… Ми — перейшли… Як от ти… Як Катря… Як інші… тисячі й сотні тисяч вірних і чесних синів свого… народу… (гірко похитав головою) — Хотіли йому щастя… (поторсав буйне волосся, подивився на Ольгу, на Катрю й понуро):
— Я привів бриґаду… Я привів її в цілості і в бойовому порядку для своєї Української Армії!.. (враз люто, оскаженіло, саркастично): — Крутили пластинки по фронту через радіо про «самостійний уряд»… десь… там… П-р-ровокатори!!.
(тяжко зідхнув, покрутив головою):
— Пить, Катрусю…
(напившись, замріяно):
— …Хлопці були!.. Соколи!!.. Лубенці, Херсонці, Кубанці, Охтиряни… і… (дивиться на себе, на свої простягнені ноги, на лахи, ніби, демонструючи, що з тих соколів стало, зідхає). — Скільки надій… Скільки сподіванок… скільки, скільки сили!..
КАТРЯ опустилась з розпукою перед Максимом на коліна і, торкаючи його за поранену руку, а очима дивлючись у очі:
— А бриґада?.. А де ж бриґада?..
— Бриґада??… — скинувся МАКСИМ, як від сну, й трагічно: — Моя бриґада.!. — (і аж зубами рипнув й, зідхнувши, звісив голову) — Бриґада… (провів рукою, мов щось стираючи, як пил): — Голодом і муками видушили їх в таборах, як… як… (покрутив головою з тяжкою мукою) — моїх героїв, моїх соколів видушили, як щурів… Вони ж мені, вірили, як братові, як батькові… (дивиться на Катрю, просячи очима пить, — Катря, схопившись, наливає…):
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ДРУГА“ на сторінці 12. Приємного читання.
TextBook