Розділ «ВІДСЛОНА ДРУГА»

— Ні-ні… Менше свідків — ліпше…

ОЛЬГА:

— Рація… Тоді Гриця…

МАКСИМ:

— Якого «Гриця»?!.

— Нашого…

— Що?!.. — аж почав зводитись. — Він живий?.. Прийшов?..

(шепоче):

— Боже мій… В вогні не горимо, в воді не тонемо, на Сибірах не загибаємо!.. І… от… (розводить однією рукою тужно)… Твої брати потікали з полону, Ольго…

ОЛЬГА шарпнулась:

— І де вони?..

КАТРЯ шарпає легенько:

— Ходім, Максиме…

МАКСИМ:

— Пішли ніби назад… Якщо не постріляли їх, то воюють… Під Сталінградом…

ОЛЬГА дивиться допитливо, нервово перебираючи пальцями:

— А… інші?.. Твої?..

МАКСИМ зідхає, дивлячись на свої ноги:

— Олександер — командує дивізією… Якщо отак теж… (дивиться на свої ноги й зідхає) — Мабуть під Сталінградом… Альоха — водив звено на Берлін… (посміхається гірко) — та все питав — де йому сідати… «Наказуй, брате, де мені сідати?…»

(раптом дивиться на Ольгу розширеними очима) —