Слово о полку Ігоря

Що не то уста жадущі, —

Спека й луки ізвела

Й сагайдаки затягла?..»

2

Ігореві втіки

Співночі збурилось море;

Мглаві стовпи піднялися угору —

Ігорю князю то путь

Бог із землі Половецької вражої

В Руську країну показує,

Де його стіл золотий та підданії ждуть.

Згасла вечірня зоря;

Ігор і спить і не спить у сторозі,

Пильних думках і тривозі.

Думкою Ігор ширя:

Всі він степи від кінця до кінця,

Саме від Дону аж ген до Дінця

Бистрим умом виміря.

От опівночі, закритий імлою,

Свиснув Овлур за рікою —