Слово о полку Ігоря

І тоді-то жаден грак,

Навіть жаден ворон дикий

Не подав лихого крику,

І сороки приплошились,

Мовчки в лозах ворушились...

В лісі дятли токотали,

До Дінця їм путь казали,

Солов’ї ж, тнучи пісень,

Привітали ясний день.

Аж ось Кончакові

Гзак річ уже мове:

«Як має наш сокіл

До гнізда літать,

То мусимо, мабуть,

Його розстрілять».

А Кончак на теє:

«Та коли на злеє

Летить він тудою,

То ми стенетаймо

Його дівчиною».