— Стій! — гримнув дядько на козу. — Стій! Я з ними зараз по-шоферському поговорю!
Дядько рушив до хлопців, мокрий плащ на ньому залопотів, як жерстяний, а чоботи гучно зачавкали по болоті.
— Тькай!!! — вирвалось хрипле з Вадьчиного горла, і його одчайдухи один поперед одним застрибали в яр, у гущину, ламаючи дерева й гублячи останні гудзики на піджаках та куртках.
Мотя хлипав, кулачком розмазуючи сльози й стиха питав, чи сильно вдарили Женю, чи болить їй, а дівчинку турбувало інше:
— Давай, Мотю, тікати! Додому! Щоб нас на стадіоні, отам коло воріт, не перестріли!
Вона схопила малого за руку й потягла з гори, а дядько зіп’явся над ровом і гримів у туман:
— Я вас все одно знайду! Хулігани! Живі дерева так потрощили
ЯБЕДА ЧИ БОЯГУЗИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Женя і Синько» автора Близнець В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТУМАН, «ГОНКОНГ» І ТУЇ, ЩО ГАНЯЛИСЯ ОДНА ЗА ОДНОЮ“ на сторінці 7. Приємного читання.