Полтава

вгору, уста всміхалися глупо. Кождий рад був як-найскорше дохопитися свого місця, бо стіни

стали крутитися, а вікна танцювали.

Тільки ексцеленція Піпер, що мав за собою довголітній досвід і тому наливав собі чарку

до половини вінців, стояв посеред світлиці і реготався.

— А що, панове! Кажете, Піпер старий, Піпер нікуди не годиться, — а дивіть, хто з вас так

кріпко тримається, як він? Отже, треба вам знати, що до доброго вина, так само, як до гарної

дівчини, не треба братися нагло, а лиш поволеньки, по субтельному[15] шлючкові тягнути цей

нектар. Потрошки, але довго. От бачите, я собі ще й третю чарку наллю і вихилю її на добрий

успіх нашого дальшого походу ad maiorem gloriam[16] нас усіх, а ексцеленції графа Реншільда

зокрема.

— Наш канцлер, — відповів Реншільд, — гадає, що мені гетьманський трунок у голові

пішов, так нібито я зроду доброго вина не бачив. Куди там! Я ще й четверту чарку за обшивку не

виллю, тільки пити не хочу, більше афекту[17] почуваючи до жінок, ніж до чарок.

. Щоб дати доказ своєї тверезості, він встав і перейшов світлицю від дверей до дверей,

щоправда, по лінії доволі прямій, наступаючи тільки на ноги одному товаришеві, котрий їх дуже

далеко витягнув був перед себе.

— Ексцеленція Піпер, — почав, стаючи перед канцлером, — обіцяв нам сказати, відколи-

то гетьман став князем.

— Віднині, панове, віднині, — почав Піпер. — Це вже не є ніякий секрет, можу вам

зрадити тайну. Саме тепер, як ми тут ведемо інтересний дискурс[18], його милість Carolus rex і