Полтава

жінка на світі, котра може увійти до неї.

— Котра? Котра? — спитало кілька голосів нараз.

— На ім'я їй Валькіра...[10] — відповів Гермелін.

— А я знаю ще другу, — додав Реншільд.

— Кажіть!

— Смерть, — сказав, неначе свиснув, Реншільд, і в гетьманській світлиці знову зробилося

тихо.

Дивно, як привикли були до того слова лицарі Карла XII, і як все ж таки немило вразило

воно їх, вилітаючи з рум'яних уст ексцеленції Реншільда.

— Ексцеленція граф Реншільд, — почав по хвилині задуми Гермелін, — нічо нового нам

не сказав.

— Nihil novi sub soli[11], — боронився Реншільд.

— Всі ми скорше чи пізніше матимемо честь повівати цю небажану гостю. В тім тільки річ,

як ми привітаємо її. Гадаю, що Carolus rex вийде їй назустріч, як ніхто другий у світі. "Ти перша

жінка, котрої силі піддаюся", — скаже він. А вона пригорне його до себе і відповість: "Ти перший

мужчина, якому я на голову складаю такий лицарський вінець".

— І що ж нам з того? Що з того Швеції і цілій Європі? Найкраща смерть не варта поганого

життя!

— De gustibus non est disputandum[12].

Огонь на мармуровім коминку блиснув сильніше, і дровця стали тріщати з якоюсь