Полтава

розплете, де люди людей рубають, давлять, гризуть і валяться безсило, як снопи.

Чорно, червоно, чорно... "Чого це старий Ріттерборг кланяється?.. Ах, то куля його в спину

влучила, припав до землі. А його гарний син, молодий рітмайстр, перед хвилиною тільки за

серце вхопився рукою і назадгузь з коня скікіць!.. Убитий?.. Чому нині так багато вбитих, як

ніколи?.." Чорно, червоно, чорно... "Полковник Торстензон щось кричить: "Vivat Carolus rex!"

Душу випустив з тим криком. Спасибі і прощай!.." Чорно, червоно, чорно... "Хорунжий Гес, що ти

так жвякаєш перестріленими устами? Шматок подертого прапора їж, щоб ворогам не попався в

руки?.. Добре! Добре!.. Але чому це Левенгавпт, Шпарре і Герд ніяк не можуть втримати

баталіоиів?... Левенгавпт так любить своїх людей, а тепер їм пістолями грозить..." Чорно,

червоно, чорно... "Люди, я тут! Я з вами! Я вас веду!"

Гри-им!.. Куля знову влучає в носилку, торощить її, і король лежить серед трупів.

Це так та нога тягне, як олово в шматку серця з бзини.

— Шведи! Шведи! — кричить король, але в тім крику вже нічого більше не чути, крім

великого болю.

"Що? Можливе це? Шведи втікають?" — питається король здивованими очима і тратить

пам'ять.

— Король убитий! Нашого короля вбили! — чути кругом.

— Ні, ні, я живий! Шведи! Шведа!..

— Людиі Спасайте короля! — гукає Реншільд, а сам кидається в боєвий крутіж, щоб

відперти від нього настигаючу ворожу навалу. Крутіж пориває його, несе, і за хвилину він