Полтава

Щолиш після того пішла регулярна облога.

Шведи стали рити рови й обстрілювати город. Зі своїх шанців виконали вони протягом

місяця цвітня 12 нападів на твердиню і завдали москалям немало важких утрат. Але й самі

терпіли немало, головно із-за недостачі артилерії, що зівсім слушно передбачував Гілленкрок, а

чого недобачував Карло, котрий числив на карність і хоробрість своїх людей, а легковажив

боєздатність обложених. Не знав, що Келлін, маючи близько 7000 війська, потрафить заставити

цілу Полтаву з жінками й дітьми-недолітками, щоб вони виконували всі праці, потрібні до

оборони. Навіть ті, що сприяли не москалям, а гетьманові Мазепі, мусіли затаїти дух і робити,

що їм Келлін велів, бо кождий непослух він карав жорстоко, а кождого, запідозріного в

мазепинстві, каменувала товпа. Витворювався настрій, який звичайно в обложеній твердині

буває, настрій, що затьмарює ум, велить забувати навіть про свої політичні змагання, а каже

тямити про одно — щоб не вдерся ворог на мури.

Триматися, поки не вистрілений останній набій і не з'їджений останній шматок хліба!.. І —

тільки! Полтава була засильна, щоб з місця добути, а раз це не сталося, так тоді психоз

обложеної твердині був неминучий. Хоробрості облягаючих відповідало завзяття обложених.

Одні і другі дожидали підмоги. Шведи від короля польського Станіслава, полтавці від

царя.

Одним і другим поміч не наспівала. Одні й другі вистрілювали порох і кулі та проживали

харчі.

Залога Полтави помітно маліла, але ж бо й баталіони шведські проріджувалися з дня на