Полтава

Піпер, котрий до гетьмана і його планів ставився не менше неприхильне, як Гілленкрок,

ще раз прібував дораджувати королеві відворот за Дніпро, але король заперечив головою.

— Цей відворот подобав би на втечу, і він підняв би ще більше духу московської армії. Ні,

ні, навіть якби Бог зіслав тут свого ангела і казав не облягати Полтави, я не послухав би його.

Ще раз кажу: ви, пане генеральний квартирмайстре, приготуєте все, чуєте, все, що до облоги

потрібне.

— Це неважко, — відповів Гілленкрок, — бо наші засоби мінімальні.

— Але ми зате духом дужі, — відповів король і, кланяючись направо й ліво, ніби прохаючи

ласкавого вибачення за свій непослух, вийшов з квартири.

Облога Полтави була постановлена.

XLIII

Полтава лежить на правім, вищім березі Ворскли, недалеко того місця, де з лівого боку

біля Петрівки впадає до неї Коломак.

Тут вона роздирається на кілька рукавів, а протікаючи крізь широку долину, творить

численні острови, болотнисті, грязкі, вкриті корчами лози і молодником вільшани. Треба добрих

морозів, щоб ці тепличини й багновища позамерзали і щоб можна було пробратися крізь них.

Тому-то й лівий беріг Ворскли від Полтави до Черняхова малолюдний.

Куди більше осель на правому боці. Тут, зараз біля Полтави, Крестовоздвиженський

монастир, а там Яківці, Патлаївка, Семенівка, трохи дальше на захід Тахмадлово, Осьмачки і

Будища, де була головна квартира Карла і Мазепи.