Полтава

Кругом города вився глибокий, повизублюваний рів, за ним знімався високий вал, накритий

дерном, деревом, хворостом і колючою терни ною, а щолиш за валом торчав густий високий

частокіл, з гостро позастругуваними палямиї з стрільницями на висоті людського росту. За

валом тягнулися мури й башні: Спаська, Мазурівська, Самисонівська, Курилівська і другі.

Москалям неважко було догадатися про наміри короля Карла, бо від чого шпиги і

зрадники, від чого втікачі? Оден Апостол скільки цінних відомостей приніс з собою! Так годі,

майже напевно знаючи, що Карло облягатиме Полтаву, вони обновили її вали та скріпили мури

й палісади. Стрімкі полтавські яри пов'язали ломаною лінією нових ровів, валів і частоколів та

доставили туди відповідне число фортечних гармат різного роду аж до т. з. "круглих батерейок" і

"пушок револьверів", виробу заграничного.

Твердині обороняло 4 тисячі регулярного війська, 2500 міліції, деякі відділи козацькі, що

творилися із дезертирів та зрадників Мазепи. Командантом настановлено чужинця, полковника

Ганса Келліна, офіцера хороброго й відважного, для котрого легше було згинути, ніж піддатися.

Так тоді Полтава тільки на око була марною твердинькою, на ділі вона уявляла собою

горіх, котрий розкусити нелегко.

Дня першого цвітня ст. ст. появився під стінами города перший невеличкий відділ шведів

з того боку, звідки доступ був найлегший, себто від полудневого заходу. Його з невеликими

втратами відбито. Те саме повторилося на другий день, а 3 цвітня 3000 шведів почало приступ.

Розгорівся бій, в котрім по обох боках були доволі великі втрати. Так само й четвертого цвітня.

Ті перші сутички мали, мабуть, на цілі пізнати терен і змірити відпорну силу Полтави.