Полтава

з'їсти, а ще більше випити здорово, тому-то й приказав дворецькому, щоб кухар і пивничний не

жалували ні їжі, ні питва.

Для Гордієнка відведено кімнати в дворі, для запорожців на економії.

Для повітання так бажаних гостей прибрано дві щонайкращі світлиці. В першій, великій,

зібралися гетьманські старшини, в другій, меншій, біля стола дожидав Гордієнка гетьман.

На столі лежали інсігнії гетьманські. Гордієнко з товаришами пройшов крізь першу салю,

кланяючись направо й наліво.

— Здорові були, шановні панове! — промовив, кланяючись.

— Здоров був, пане отамане, і доброго здоровля твойому товариству! — відповіли йому

зібрані, й відчинилися двері до другої світлиці.

Гордієнко поклонився гетьманові в пояс і на знак послуху й пошани склонив перед ним

свій бунчук.

— Ми, Військо Запорозьке, низове, — промовив голосно, щоб усі його чули, —дякуємо

милості вашій за те, що ви, як і пристало головному вождеві українському, приняли близько до

серця долю, яка постигла наш край, і взялися освободити його з московського ярма. Віримо, що

тільки тому, а не для власних вигід рішилися зи на союз з королем шведським. Хочемо й ми бути

вірними союзниками вашими, хочемо разом з вами проливати кров і жертвувати життя, хочемо

послушними вам бути, щоб тільки добитися бажаної цілі. Благаємо вас, прийміть цей важкий

тягар на себе, а ми, по змозі наших сил, пособимо вам двигати його. Спасибі вам за те, що

сповістили нас о задумах ваших і о прихильності до нас шведського короля. Приходимо просити