Полтава

Гордієнко писав, що всі запорожці стоять при гетьмані і його союзнику, просять прийняти їх під

свою протекцію та обіцяють докласти всіх зусиль, щоб обстояти свої слушні права. Лист кінчався

молитвою до Бога о добрий успіх для спільного доброго діла.

В тиждень пізніше депутати прибули до головної квартири в Будищах і були допущені до

гетьмана і до королівської руки. Король вітав їх радісно і велів переказати всьому запорозькому

товариству, що знайдуть у ньому прихильного й вірного союзника, якщо й вони дотримають

йому віри.

Шведи гостили запорозьких депутатів, тільки пити давали мало, бо король п'яних людей

терпіти не міг.

Як депутати вертали з Будиш на Січ, обнадієні й обдаровані щедро, то з дива вийти не

могли, що за такий короткий час настали такі великі зміни. Гордієнко не дармував. Він скрізь по

слободах, хуторах й зимівниках пустив своїх розсильних, взиваючи людей, щоб де хто є, ішов до

його воювати.

А що кошового слухають не тільки ті, що в Січі, а й ті, що по зимівниках, по бурдюгах і

скрізь по запорозьких землях вештаються, так народу набралося багато, бо, правду сказати,

багато було й таких, котрим, крім шаблі, нічого більше й не лишалося. Війна була в повітрі, а

охота до неї у крові. Не було тільки доброго розуміння, як і за що биться. Гордієнко те розуміння

будив, і кругом його зібралося людей на все готових тисяч кільканадцять. Напали на москалів у

Кобиляках і розбили їх у пух, а в Цариченці застукали бригадира Кампеля, що стояв там з

трьома полками москалів. Зчинився бій такий завзятий, що Кампель насилу тільки з чотирма