Полтава

— Але ж, батьку, — відповів Мирович, — зачуваємо, що Нестулей за царем руку тягне.

— Можливо, так він козак і запорожець, значиться, куди кошовий піде, туди й Нестулей

попрямує. А кошовим Гордієнко.

Нестулей привітав гетьманських послів з усіми належними почестями, але сам здержливо

тримався. Ні "соб", ні "цабе", ні "гайта", ні "вісьта". Навіть перед Мручком душі своєї не розкрив.

Нарікав тільки, що часи вельми важкі, що десять разів треба зміряти, заки раз відріжеш.

Переволочня — оден з найкращих, коли не найкращий перевіз через Дніпро, тут суден стільки,

що й 3.000 людей можна переправити нараз. Знають про це і наші, й москалі. Якщо до цього

прийде, усякий схоче Переволочню до своїх рук прибрати. А все ж таки буде воно, як січове

братство рішить і як кошовий прикаже. Щоб тільки Бог їм добру гадку післав...

Взяв 500 своїх людей і пустився супроводжати послів, знаючи, що й запорожці їм

назустріч вийдуть, так тоді і зустрінуться десь у дорозі.

Сталося воно скорше, ніж собі гадали.

Зашуміли трави, замайоріло на виднокрузі, надбігли гонці розсильні й принесли радісну

вість, що запорожці йдуть.

Гетьманські посли зраділи.

— Випередили нас, — промовив вдоволено Мокієвський.

— Пошанували, — додав від себе старий суддя Чуйкевич.

— Розуміються на речі, — похвалив січовиків Мирович. А Мручко тільки головою похитав:

— Гордієнкові Україну рятувати спішно. От що! — і не втерпів, почвалав добрим гостям