Полтава

— Гетьманові ані тут оставатися без шведів, ані зі шведами Дніпро переходити.

Залишитися — так хіба до царя повернути, а переходити за Дніпро — то все одно, що гіркого

пива наварити, щоб другі пили. І так Москва збиткується над бідним народом, а що ж було би,

коли б так гетьман справді з королем Карлом за Дніпро пішов, а тутешні землі москалям на

поталу кинув?

— Погано було би, Мотре. А як ти гадаєш, кого послухає король Карло?

— Він не любить слухати нікого. Але тут, мабуть, таки за гетьманом потягне, бо скруту

його розуміє, а до того він не любить ані планів зміняти, ані подаватися назад, бо це виглядало

би на страх перед Москвою.

Чуйкевич замовк, а по хвилині, знімаючи очі вгору, говорив, ніби молився:

— Дав би це Бог, щоб король гетьмана послухав і остався, бо коли би він за Дніпро пішов,

може би, воно для нього й краще було, але для України горе! Лишив би її тепер, а з весною

здобував наново. Не хотів би я того бачити, Мотре. Побалакай з Войнаровським, щоб Мручка на

Січ післали. Він радо піде.

— Мручко й до пекла піде, коли треба.

XXXIII

По Йордані шведський обоз і військова канцелярія переїхали в 3іньків. Туди подалися і

гетьманські частини. Чуйкевичеві полегшало настільки, що міг відбути тую дорогу в санях під

будою.

— Не по-козацьки, а по-циганськи живу, — нарікав перед Мотрею. — Не знаєш, як мені