Полтава

— В одній чи в десятьох, не знаю, але в битвах, бо тільки вони вирішують складні

міжнародні питання, тільки битви, а не стоси, навіть найхитрішого й найдотепнішого папірря.

— Розуміється, — додав, звертаючись до Левенгавпта, — розуміється, виграні, а не

програні битви.

Левенгавпт зрозумів натяк на його програну біля Лісної і, не надумуючися, відрубав:

— Не знаю вожда, який не програв би жадної битви. Інакше весь світ був би нині під

одною рукою і творив би одну державу.

— До того й повинен прямувати кождий великий вожд, бо як ні, то він не має права

вимагати таких великих жертв від свого війська і від свого народу. Чи знаєте ви, панове, як тепер

людям у Швеції живеться? Чи знаєте ви, що там нема що їсти, нема в що одягнутися, що там

нема вже мужчин, а є тільки старці і хлопці, і якщо Господь дозволить ще кілька літ нашому

наймилостивішому прожити, то навіть хлопців не стане, бо звідки вони візьмуться, коли мужчини

не там, а тут, серед того дідьчого гуляйполя, на котрому вітер з морозом, пібравшися за руки, з

життя і з розуму собі найбезличніше глузують.

Піпер порядкував свою дипломатичну канцелярію, Левенгавпт закурював люльку.

Реншільд спинився і глянув крізь вікно:

— Ще трохи — і вимерзнемо, як під зиму мухи або як миші на полі, і хіба якесь чудо

станеться, коли з тієї України оден швед до Швеції верне.

— Хто верне, а хто ні, — відповів спокійно Левенгавпт, — на те ми й вояки, щоб бути

готовими на смерть і не думати про неї. Я вірю в будучність Швеції і не боюся погрому.