Полтава

Король Карло рішив, що його найближчим завданням є виперти москалів з Гетьманщини

й перенести війну поза її границі.

Доки москалі перебувають на Україні, доти годі сподіватися, щоб народ перестав

хвилюватися й переходити від гетьмана до царя та навпаки. Це хвилювання деморалізує

населення, а побут московських частин виснажує край. Треба було боятися, що вичерпаються

запаси хліба й паші, а про довіз нових годі й гадати.

Дня 28 грудня король дав приказ виступати з Ромнів і прямувати на Гадяч.

Хоч у Ромнах довелося шведам перенести страшні терпіння, а все ж таки на довшому

постою привикли вони до Ромнів, а Ромни до них.

Не оден пристроївся якось, підшукав собі знайомих, зжився з бідою і не мав ні раз охоти

шукати собі нової.

Невже ж у Гадячі краще? Скрізь студено і скрізь, де стільки війська довше постоїть,

приходить недостача усього — від хліба до горілки й тютюну.

Ті шведи, що вспіли вже дещо навчитися нашої мови. Ще й тому не спішилися в Гадяч, бо

він їм звучав погано, нагадував гадюк.

Тільки ті, яким роменська біда дібралася до живих печінок, потішалися, що, може, в

Гадячі краще стане, бо щоби ще гірше могло бути, про те чоловік в біді звичайно не думає, як у

добрі не думає, що йому справді добре.

Король Карло не любив заздалегідь звірюватися зі своїми воєнними планами; видавав

прикази скоро, і не дай Боже, щоб вони так само скоро не були сповнені. Тая наглість і