Полтава

жалували доброї та слабої людини. Після того вибору цар, Меншиков, Головкін, московські

вельможі й канцелярія царська на кілька день залишилися у Глухові. Аж ось днів тому три,

чуємо, і митрополит Йоасаф Кроковський і переяславський єпископ Захарія Корнилович зі своїм

духовенством надтягнули.

Пішло по городі — Мазепу виклинати мають. Нова дивоглядія, нове зрище народне. В

Лебедині мучать людей, а в Глухові розважають народ. Погадайте! Тієї комедії я вже, як чули, до

кінця не бачив. Але знаю, як її підготовили. В тій самій Троїцькій церкві, у який тиждень тому чи

скільки там, присягав новий гетьман, мали відправити після служби Божої молебень, на якому

мали бути цар, його вельможі, а також і новий гетьман зі знатними українськими людьми. Після

молебня митрополит з рештою духовних високопоставлених осіб мали виголосити анатему й

вічний проклін "злодієві і зрадникові Мазепі".

Знаю, що перед тим мала бути проголошена краснорічива проповідь, у якій цар мав бути

виславлений, як заступник віри Христової, поборник всяких злих сил, оборонця бідного і

приниженого народу, а на гетьмана мали посипатися щонайгірші і найобидливіші слова, як на

Каїна, як на Юду Іскаріотського. Поруч тетраподу приготовлено великий та погано

намальований портрет гетьмана Мазепи, щоб усякий бачив, що про його, не про кого другого

мова. Після проповіді митрополит мав сказати: "Нам, що зібрані во ім'я Господа Бога Ісуса

Христа та його святих апостолів, від самого Бога дано зв'язувати й розривати, і якщо ми

зв'яжемо на землі, буде зв'язано й на небесах, а що розірвемо на землі, буде розірвано й на

небесах, — Іван Мазепа — зрадник! За нарушення присяги і за зраду великому цареві: анатема!