Поминають царя, чуємо, і нового гетьмана вперве пом'янули. Дивно так якось. Але що, коли
нивки і левадки дають... По єктенії глухівський протопіп Бузаковський розгортає присяжний лист,
що йому з посольського приказу принесли, і проводить присягу, а Скоропадський за ним слово в
слово присягає, що буде вірним цареві, з його ворогами ні словом, ні листовно в ніякі зносини не
увійде, так само, як і зі своїм попередником, та ще про всяке баламутство на Україні пильно
цареві доносити стане, так йому. Боже, допоможи!.. Полковники зі своїми старшинами стояли
коло самого Скоропадського, а ми дальше, але добре чули і зніяковіли, бо нелегко було на таке
присягати. Так що ж, — чия сила, того й правда, нічого не порадиш.
Увесь час дзвонили і стріляли, по присязі гетьман зі старшинами рушили до царя на
поклін, а цар у Меншикова стояв. Мене там не було і не знаю, як цар нового гетьмана гостив,
але бачив я, як він з царської гостини шестірнею в царській кареті до свого двора вертав і як
гроші, у папір завинені, від семигривенника до гривни, в кождому завитку між народ розкидали. І
мене чорт скусив, я теж такий завиток схопив, бодай би мене...
Але гетьман не дав Соричеві докінчити цього речення.
— Про вибір кінчи! — наглив.
— Того ж дня був обід у нового гетьмана, і чернігівський єпископ Іван Максимович
чернігівську Пресвяту Богородицю цареві дарував, а що там ще було, того вже краще й не
казати. Ходив я, ніби п'яний, ніби дві душі в мені сварилися з собою, чорна і біла, аж отеє нині
біла побідила.
Сказавши це, до гетьманових колін припад.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полтава» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 383. Приємного читання.
TextBook