Полтава

зустрінеться з нею, бо хто зна, що сталося з батуринцями, чи не вихопилися з городу і не

втікають до Десни, а за ними москаль.

Гетьман надумувався хвилину.

— Ні, тебе хочу мати при своїм боці. Треба ж мені нині вірних і певних людей. Між

сотниками охотника знайдеш. Між добрими козаками на таке діло все охочі знайдуться.

Чуйкевич поклонився і вийшов.

Казав собі привести зі стайні два коні, взяв одного з осавулчиків-стойчиків[39], і подались

до господи край села, у якій залюбки збиралися сотники й сотенна старшина.

IV

З почорнілого димаря на високій стрісі Веклиної господи стовпом валив дим. Вікна, хоч

поприслонювані кируном[40], пропускали світло на тин і на вулицю. Брама була зачинена, і нікого

не впускали. Кругом господи бігали Бровки та Ляпки, кунделі степової породи, придбані

хазяйкою не так для краси, як більше для вірності і страшенної злості. Якщо вони пущені із

ув'язи, то до господи не приступай.

Господа була велика. По боках світлиці, між ними сіни, від двора прибудівка, а там ще

стайні на коні та заїзди для возів. В світлицях чистота, якої і голландська хазяйка не

посоромилася б; всьо вимите, витерте, аж блищить. Де хочеш, можеш безпечно сісти і вигідно

облокотитися на стіл, не боячись за свій луданний жупан, а то й за сріблоглавий. Хоч козаки в

Гірках недовго ще стояли, а вже сотенні старшини до Векли, як бджоли до медяної квітки,

злетілися. Особливо старші сотники, котрим де-небудь не годилося заходити. Бували й деякі з