Полтава

панські двори і просторі купецькі доми та хутори передміщанські, одно велике "ах!" понеслось на

широкому, кінськими копитами розмішаному шляху. Не було таких бистрих очей, щоб могли

добачити те, що бачили передше...

За Сеймом на пологому узгір'ю і на просторому горбі, на якому ще недавно пишався

гетьманський двір, бовваніли якісь фантастичні зариси, торчали стовбурі, знімалися стовпи,

гайвороння хмарами ціле небо вкривало. І було те гайвороння подібне до чорного покривала, за

кождим разом, як вітер його підвіяв, показувався під ним труп-велетень, що до Неба Осмалені

руки знімав, поторощені зуби шкірив і пустими очодолами вдивлявся в мутну синяву небес.

І чим ближче під'їздили до цього трупа, тим важкіше було дихати. Тьмарилося в очах, в

ушах від галасу чорної птиці шуміло, кипіло в людських черепах.

Даром козаки принаглювали коней. Чим ближче було до Батурина, тим повільніше вони

ступали, деякі й зовсім не хотіли йти, лиш ухами стригли, здригалися й іржали, молодші

тремтіли, як чоловік у пропасниці.

Вернулася передня сторожа, надбігли розвідчики й доповіли, що міст наготовлений і що

ніякої небезпеки не видно, але із-за страшного сопуху до города приступити годі. Його милість,

пан гетьман, краще зробить, якщо подасться прямо на Бахмач або на Поросючку, де в нього

остався москалями не ткнутий двір.

Старшини були тієї ж гадки, та гетьман не згодився.

— Хто любив Батурин за його щасливих днів, той і тепер про його не забуде.

Полки справлено на дорогу в Бахмач, а гетьман з невеличким тільки відділом і з деякими