— Брава жінка. Гарні доні вдалися покійному Василеві
Леонтійовичеві... Гай-гай!.. Гарні, та нещасливі... Нікому Бог усього не дає, лиш
потрошки... Так... Заки наші двигнуться, мине яка година, а тоді ми нашу Ганну положимо в
карету, гарно обтулимо шубами, і поїде з нами... Що ж робити, зв'язав нас Бог з Кочубеєвим
родом, мабуть, розв'язатися годі.
Орлик аж горів з цікавості, чим покінчилася розмова гетьмана з королем. Не втерпів.
— Дозвольте, ваша милосте, спитати, чого приїздив король?
Гетьман, ніби не чув того питання, ніби зайнятий був іншими гадками. В комнаті хвилину
панувала тишина, чути було, як з дерев осипався іней.
— Чого ти хотів, Пилипе?— звернувся нараз гетьман до генерального писаря. — Про
короля питаєш? Король, бачиш, то такий чоловік, що я з ним, мабуть, не розлучуся до смерті.
Затям те собі: до смерті.
XXX
Невеличка була армія Мазепи. Як відчислити тих, що не встоялися проти влесливих слів
царя і покинули гетьмана та пішли прохати прощення і ласки в чужого пана, то залишилося мало
що більше понад три тисячі. Але й тую невеличку силу рушити з місця, хоч би тільки після нічлігу
або після короткого постою, не було легко. Козак скрізь свою рідню знайде. Раз, що полки
гетьманські за останні роки зійшли цілу Україну здовж і поперек, а друге, що й народ
здебільшого не сидів на місці. Війна людьми, як вітер листками, по широкому полі гонить. Отож у
якому селі й не стануло би гетьманське військо, скрізь воно розходилось по хатах, скрізь його
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полтава» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 286. Приємного читання.
TextBook