Полтава

йому припровадив?

Може, не чує себе безпечним від москалів, котрі з усіх боків підкрадаються, а може, може,

зневірився у свого генія і щасливу звізду?

Ніхто короля Карла не знає...

Він на досвітках зривається.

Ледве Гультман вблагає свого пана, щоб випив снідання, і король скаче на Аякса та

зникає в поранковій імлі.

— Де король? — питаються тривожно трабанти, журиться старий Піпер, дрижить о нього

вірний Гультман.

— Де король?

Привикли бачити його одчайдушним хлопцем і ніяк не погодяться з гадкою, що він

мужчина, муж, перед яким ціла Європа дрижить, бо непевною себе чує. Бачили його великий

воєнний успіх, несподівані побіди над ворогом удвоє-троє сильнішим, бачили тріумф і

жахаються погрому. Король змінився останніми часами. Навіть тієї дивної усмішки на його

обличчю не видно, з Люксембургом не пожартує, з пасторами про питання віри не балакає, ніби

нечиста сила оволоділа ним і гонить з місця на місце. Він усюди є і нігде його нема.

Ранком бачили його люди в Лосці, в полуднє був у Караївці, то знов. як мара, майнув крізь

Курилівку і опинився у Студеній.

Так і нині було.

З невеличким відділом вискочив зі своєї квартири в Ушівці і помчав у напрямі Десни.