Полтава

— Аж страшно!

— Гріх! — закінчив Рачок і задумався. А по хвилині почав: — А все ж таки гарно бути

героєм.

— А блазнем погано.

— Дуже.

І замовкли. Маленькі лиця посумніли. З тою задумою і смутком виглядали ще прикріше,

ніж звичайно.

Ніхто не погадав би, що це весельчаки, гоструни, які своїх панів доводили до сміху тоді,

коли їм, може, й на плач збиралося.

Люксембург скрипку, як дівчину, тулив до вузької, запалої груді.

Не грав, тільки пальцями перебирав по струнах. "Бідний, маленький, бідний", — жалувала

його скрипка. Рачок стояв над срібною королівською умивальнею і, вдивляючися у мутну воду,

непомітно хлипав.

XIX

Союзні війська розтаборилися в Ушівці, Лосці, Караївці, Курилівці і в Студеній.

Всі хати, стайні, клуні й омшаники повні були людей і коней. Старшини займали для себе

панські та козацькі двори, а також школи й приходські доми. А що розтягати армію на дальші

села було небезпечно, бо москалі, як зимою вовки, снувалися кругом, так доводилося рити

землянки і класти солом'яні буди. щоб примістити ті баталіони, які не знаходили собі місця по

селах.