Не вбивай. Батурин.

тому столі сімох, з Орликом як українським канцлером на чолі. Для інших накрито ще два столи,

а деяких запросили граф Піпер та генерал Реншільд до своїх кватир. Обід був невибагливий і

небагатий, та зате — королівський. Ніхто не дивився, що подавали на стіл, а всякий мав собі за

честь сидіти вкупі з Карлом XII і з гетьманом Мазепою.

— Моменту, якого бажав собі великий гетьман Богдан Хмельницький, а якого Бог не

дозволив йому діждатися, ласка Божа дозволила діждатися мені. Дружилася Україна з усякими

своїми сусідами, але дружба тая не виходила їй на добре. Може, народи шведський і

український дотримають собі цеї дружби вірніше, чого я собі щиро бажаю, — говорив гетьман до

короля.

А король впевняв, що і він не чого другого хоче, лиш щоб раз в Європі запанував мир,

щоб вона позбулася угніту й тиранства, котре спричинює так багато лиха та спиняє розвиток

народів. Ані України, ні Росії, ні Польщі він до Шведської держави приєднувати не хоче, але

бажає собі, щоб скрізь сиділи на престолах володарі, які мудро, справедливо й людяно володіли

б своїми народами та не кривдили і не катували людей.

— П'ю за визволення великої і багатої від природи української землі! — кликав король.

— П'ю за воєнні успіхи вашої королівської милості і на славу хороброго шведського

лицарства! — відповів гетьман.

— За визволення України! За славу Швеції! — лунало кругом.

Вечоріло, як гетьман сідав на свого білого коня.

Зривався вітер. Мерзло.