Не вбивай. Батурин.

ждав, чи не появиться в них небажаний гість.

Хто стояв ближче дверей, не втерпів і виходив із церкви, не дожидаючи кінця.

Під церквою, на майданах і на вулицях збивалися люди в гурти й балакали.

Гетьман на досвітках з Батурина виїхав, забираючи з собою частину батуринської залоги.

Чечеля командантом Батурина лишив.

Це заспокоювало людей, бо Чечель відомий був як досвідний і хоробрий вояка, як

полковник, котрого слухали, боялися, але й любили козаки.

Батуринці привикли до того, що гетьман часто виїздив та виступав у похід, і останніми

роками він гостем у своїй резиденції бував. Але якраз тепер, коли і москалі, і шведи були так

недалеко і коли нікому невідомо було, що принесе завтра, всякому хотілося, щоб гетьман був

тут.

Щолиш вчора пізнім вечером прибув, а нині вранці, дивись, уже його нема.

Розійшлась чутка, що гетьман не до царя, а до шведа поїхав. В перший мент зжахнувся

Батурин. Але Чечель і другі старшини заспокоювали людей. Казали, що нікому невідомо, що

гетьман рішиться зробити, але що зробить, то певно й добре буде, конечне. Довідалися

батуринці, що видано приказ, щоб на Сеймі міст зірвати, коли б московське військо надходило, і

тепер уже ніякого сумніву не було — гетьман пішов до шведів!

Всякий розумів, що воно значить. Але, на диво, батуринці скоро якось освоїлися з тією

гадкою, гетьманська столиця стала по стороні гетьмана. Добре зробив. Краще зі шведом, як з

царем. Відомо було, що цар гадає скасувати Гетьманщину, а тоді й Батурин утратив би права й