Не вбивай. Батурин.

— Коли б так, не дай Боже, надтягав ворог, міст зірвати.

Притакнули мовчки.

Довго бовваніли їх постаті в імлі, поки їздці не окрилися перед ними на закруті широкої

болотистої дороги, серед нив, покритих жовтою стернею і зеленою озиминою.

Мовкли дзвони на батуринських церквах. Лиш на одній гомонів ще довго невеликий

дзвінок, ніби плакав. Хазяїна прощав.

Батуринці у святочних вбраннях поспішали на службу Божу.

— Гетьман від'їхав.

— Кажуть, за Десну до шведа. (Не знати, хто їм це повів). Жалували, та не противилися.

— Чечеля своїм намісником лишив.

— Кращого нам і не треба. Постоїмо за нього. Зуби поломить москаль.

Дощ ущухав. Блиснуло сонце. Замигтіли золочені хрести.

ЗА ДЕСНУ

В неділю 24 жовтня під вечір гетьманська карета в'їхала в городок Короп на річці того

самого імені. Біля гетьмана були: Войнаровський, Орлик, Чуйкевич, Горленко, його вірний

покоєвий Кендзеровський і старшини тих сердюцьких і компанійських відділів, що

супроводжували його.

Кругом Коропа стояли гетьманові полки з полковниками Апостолом і Горленком, з

охочекомонним полковником Гнатом Ґалаґаном, з компанійськими полковниками Кожухівським і

Андріяшем. Тут були генеральний хорунжий Сулима й генеральний обозний, "лисий чорт", як