генералів, що не пописалися перед Войнаровським. Щоб затерти погане вражіння, почав:
— Довольно! Не пора на грища. Щоб ви мені тут більше баб не приводили. Каратиму. Від
завтра, по вечері година розмови і — спати. Кождої днини може появитися ворог, ситуація
поважна.
Войнаровського ніби хтось із землі на якусь другу планету заніс. Все те було таке далеке
від думок і почувань, котрими він проймався, від турбот, котрі бентежили його. Одному був рад,
а саме — що Меншиков не знає ще правди. Може, Бистрицькому вдалося щасливо дійти до
шведів, може, він щасливо й вернеться від них. Може, може?..
Як усякий чоловік, так і він хапався кождої стебелинки, щоб рятуватися з розбурханого
моря тривоги. Але як хвиля, відпливши від берега, за часок знову вдаряє в нього, так по хвилині
такого злудливого спокою новий прибій усяких тривожних питань виводив його з рівноваги.
Сидів, як на шпильках. Ось відчиняться двері, й приведуть Бистрицького, ось залунає луск
копит, і заболочений кур'єр принесе вість із головної кватири про "ізмєну" гетьмана Мазепи.
Що тоді?
Насилу вдавав спокійного, щоб не зрадитися перед світлійшим.
Цей ніби брав участь в офіцерській забаві, але в дійсності прошибав Войнаровського
своїм зором. "Чого він приїхав? — питався самого себе світлійший. — Замість свого дядька? Це
ж не одно. Виправдати? Коли Мазепа справді вмирає, то й виправдання не треба. Щось тут не
те. Має він якісь затаєні гадки". А вголос питався, що коло гетьмана нового? Як народ, який
настрій поміж козаками, чи не помітний вплив "возмутительних універсалів" шведського короля?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не вбивай. Батурин.» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 396. Приємного читання.
TextBook