Не вбивай. Батурин.

revant[34], коли б не чув серед найбільшої небезпеки його голосу хлоп'ячого, ніби розбавленого

студента на суботнішній кнайпі, гадав би, що Карла видумали люди, щоб скучно на світі не було,

бо людство потребує героїв. Звичайна людина — скучна.

— Героїв потребує людство. Карло їх творить.

— Творить і нищить.

— Як Хронос.

Шведським воякам не хотілося вилазити з Дніпра, вода така чиста, так любовно обіймає

їх м'язисті тіла, сонце так гарно гріє, — розкішне тут.

— Чи не здається нашим каролінцям, що вони в купіль своїх пращурів попали? Не один,

мабуть, і про рани забув.

— Гарно тут. Та, на жаль, не посидимо довго. Carotus rex цілий світ підбити хоче, мріє

про одну державу, одного Бога, про велику спільну культуру. Поки того нема, поти не буде

щастя, люди воюватимуть за землю, віру, мову, за королівські роди.

— Homo besna domesticu.

— Дежурив я раз біля короля на кватирі. Король нагло вийшов зі своєї бідної домівки, в

котрій тільки свічки й воску, що велика, срібна умивальня, вийшов, і я мимохіть заглянув у

книжку, котру він читав і лишив, не закривши.

Вгадай, яка?

— Плютарх.

— Тим разом — ні. Були це ворожби Урбана Гіярна, ученика Парацельза. Король нігтем