Не вбивай. Батурин.

палиться. Взагалі, цар нікого не минає, щоб Лєщинського позбавити корони. І до Англії, і до

Людовика XIV, і до голяндських штатів, до всяких дверей стукає.

— Не все біблейні слова стукайте, а «отверзеться вам» справджуються в життю. Європа

не хоче, щоб Росія стала європейською державою. Небезпечно медведя у пасіку впускати... А

що ж поляки?

— Дальше конфедерують, одні за лясом, а другі з Сасом, ті другі не від того, щоб пальці

при царські огнищі погріти. Невже ж?

— Прімас, куявський біскуп, любленський і мазовецький воєводи, коронний підканцлер

беруть.

— Що ти кажеш?

— Спитай, ваша милосте, царського посла Українцева.

— То зле, бо Лєщинський чоловік порядний, але й не багатий, грішми проти грошей

воювати не може, великого протектора має, короля Карла.

— Carolus rex протегує його так, як пустельника медвідь, коли ваша милість чув тую

казку.

— Як медвідь каменем муху на лобі сплячого пустельника вбив? Чув.

— А так. Carolus rex не знає польських панів, накладає на них і на міста велику

контрибуцію і не шанує католицького костьолу. Тим він Станіславові медвежу прислугу робить.

Відштовхує від нього поляків.

— А що ж Станіслав переказує мені? — спитав гетьман.