Не вбивай. Батурин.

у Саксонії, переговорював з королем Станіславом і привіз від нього лист, який вона гетьманові

разом зі своїм нинішнім листом посилає. Крім того, король передав проект нової умови з

Україною, котрий вона видасть гетьмановому довіреному післанцеві, якщо він від гетьмана

прибуде. Та ще просив король Станіслав, щоб гетьман починав діло, заки шведи підійдуть до

границь України. Це конче потрібне.

Гетьман слухав уважно. Деякі речення казав собі перечитати вдруге, ніби лист виучував

напам'ять.

— От чого жадає від мене моя кума, княгиня Дольська! Дрібниця, тільки зажмури очі й

лети стрімголов у пропасть. Для такої гарної жінки ти повинен це зробити. Відколи Єва Адама

спокусила, жінка і спокуса — одно. Та не збився ще з глуздів Мазепа... Спали цей лист, Пилипе.

Орлик взяв лист княгині, пішов до коминка і спалив його. Тільки трохи сірого попелу

осталось.

— Спасибі! — сказав гетьман і задумався. В руках обертав лист від Станіслава.

— З розумом борюся, — почав, — чи посилати цей лист цареві, чи ні. Вранці

порадимося, а тепер іди в свою квартиру і молися Богу, да «яко же хощеть, устроїть вещ!»

Може, твоя молитва догідніша, ніж моя. Ти живеш по-християнськи. Але Бог знає, що як би я не

рішився, не для власної користі рішуся, а для вас усіх, для жінок і дітей ваших. Що заприсяг

колись, при тім і нині стою. Доброї ночі тобі.

Простягаючи на прощання руку, привітно всміхнувся.

«Година духів минула, спи спокійно. Ще живий гетьман Мазепа!»