Мотря

Малоросійським народом похвалитись пристоїть, але і перед всім світом виславляти оную

належить. А так хотя ваша милость всему при собі будучому товариству старшому і меншому,

кому пристойно, тоє об'явити, жеби тая великая доброта і щедролюбивость, кождому нам

освідчаючаяся, била відома, а при том постерегай те того пильно, аби порядок, в справованнє

вашей милости злецоний, ку цілості общого добра бил захован в належитом ісправленіє". —

Хлопець відсапнув і спочене чоло рукою обтер.

— Втомився?

— Тяжкувате трохи, але цікаво. Це, мабуть, пан гетьман пишуть, як їх московські царі

приймали.

— Догадався. Ось, бач, до чого ти цікавий. Покажи мені тую книжку.

Хлопець несміливо підійшов до ліжка панночки і подав нетовсту, в пергамін оправлену

книжку, яка замикалася на гарно вироблені спряжки.

Відступив до стола, Мотря розглядала книжку.

Були це вправним писцем зготовлені відписи з черновиків гетьманських універсалів і

листів. Мотря уперве бачила щось такого. Тут гетьман говорив своїми власними словами. Видно

було його розум, його стиль і характер. Цікаво! Мовчки прочитувала до кінця цей лист з 1689

року, писаний Мазепою з Москви-города до компанійського полковника Новицького.

— "Неспокойниє зась і малодушниє голови, котриє безсловними сплетками своїми

всенародний покой нарушають, аби били до кріпкого вязання давани і держани до нашого

приїзду. Отоє пильно приказуєм, і о чулость і до отпору непріятелем готовость упоминаючи,