Мотря

— Шукаймо дальше.

— "Въдомости о военных и иныхь дьлах", — прочитав паж, і очі йому засвітилися. — О

воєнних ділах, — повторив, — цікаво!

— Якщо тобі цікаве, то відложи тую книжку набік і прочитай собі окремо. Для мене вона не

цікава, бо це перша печатна газета, сиріч вісті, що діялося в Росії року 1703-го. Тоді воно було

цікаве, бо нове, а нині перестарілося і перестало бути цікавим.

— Так... — Хлопець долонею уста приткнув, — позіхав.

— Як бачу, тобі спати хочеться.

— Мені?

— Та же не -мені, бо я виспалася за всі часи.

— Ні, я не хочу спати, тільки так тихо в дворі, як у церкві, коли з неї люди вийдуть.

— А ти до тишини не звик. Тобі захочується пригод, вітреннику ти малий... Ну, так читай

же щось, а то ще чого доброго заснеш.

Хлопець потер чоло рукою, відкашельнув і почав читати, сильно наголошуючи початкові

склади слів і відділюючи павзами речення:

-"Мой ласкавий приятелю, пане полковнику комонний. З умислу через сей лист наш

ознаймуєм вашей милости, же приспільсьмо до царствующого великого града Москви. Августа в

десятий день, гді стрічею чинов розних й всиланнєм монаршого предорогоє шестьоконноє

карети пристойне з ізобильним ушанованнєм прийняти і на приготованном дворі посельськом

поставлені єстесьмо, а одинадцятого дня Августа в неділю били єсьмо в руки їх царського