Мотря

истиныї", — прочитував хлопець наголовки книжок, котрі приніс із собою з гетьманової

бібліотеки і поклав на стіл у Мотриній спальні.

Мотря слухала і перечила головою. Не хотіла їх.

— Які ще маєш?

Хлопець дальше читав: "Инокь Евфимій: Остень", "Братья Лихуды", "Мечець духовими",

"Инокь Евфимій: Посланіе на подвергь латинскаго мудрованія".

Мотрі і тії не підходили під смак.

— Це про хлібопоклонну єресь, — казала, — наскучило. Не цікаве для мене.

— Як панночка зводили казати?

— Хлібопоклонная єресь.

— А що воно таке?

— Це ж, бачиш, спір такий, коли перемінюється хліб у тіло Христове. Чи тоді, як священик

проголошує: "Прійміте, ядіте... пійте от нея всі!", чи як призиває Духа Святого словами: "І

сотвори хліб сей честноє тіло Христа Твоєго а єжи в чаши сей честную кров Христа твоєго,

преложив духом Твоїм святим".

Хлопець подивився в очі своєї панночки і, мабуть, більше захоплювався її красою, ніж

незрозумілими для нього тайнами релігійними.

— А що слова: "І сотвори убо хліб сей" — проізносяться в літургії пізніше від слів

"Прийміте, ядіте", так, значиться, при "прийміте, ядіте" хліб є ще звичайним хлібом, а не тілом

Христовим і тому тих, що вірять, немов то при "приміте, ядіте" хліб є вже тілом Христовим,