Мотря

Незабаром прибуде з Волині ціле військо шведське зі своїм знаменитим вождом. Оба

королі дадуть гетьманові асекурацію і гваранцію...

Орлик скінчив і перестрашено глянув на гетьмана.

— Але ж налякався козак! — сказав гетьман. — Але ж нагнала княгиня страху мому

генеральному писареві, аж спотився, сердешний! Попий водою. Не такий чорт страшний, як його

малюють. В політиці без таких листів не обійдешся, особливо коли до політики жінки

встрявають. Нема що дивуватися, що княгиня Дольська рада б мене перетягнути на бік

Станіслава. Це ж рідня!

Гетьман знову глянув на Орлика, а побачивши, що він все ще не заспокоївся, став нібито

тримати на княгиню, що вона пальці не в своє діло суне. Перше хотіла, щоб гетьман намовляв

царя покинути Августа й поєднатися зі Станіславом, а тепер хоче, щоб він, гетьман, покидав

царя і приставав до Станіслава. З того й видно, як вона неполітично ставиться до такого

важного діла.

— Яка ж тоді певність, що вони, поєднавшися нині зі мною, не покинуть мене завтра?

Старий я лис, — тут гетьман погладив руку Орлика, — старий я лис, щоб мене можна

перехитрити. Не тривожся, гетьман ще, славити Бога, з глуздів не збився, щоб слухати княгині.

Вона щоправда, жінка гарна, але ж для її гарних очей я не можу зробити дурниці. Versate diu,

quid ferre recusent, quid valeant humeri[22]. Хто таке Петро, це я вже знаю, а хто Станіслав те

щолиш будучність покаже. Хто бачив, щоб певне за непевне міняти? Не відчалю я від одного

берега, не впевнившися, що другий краще для мене. Може заспокоїтися пан генеральний писар,